Культура Горох озимий (особливості вирощування та зберігання)

Горох має відносно слаборозвинуту кореневу систему та високий показник виносу поживних речовин, тому культура ставить високі вимоги до родючості ґрунту та вмісту доступних поживних речовин в орному шарі. При плануванні високих врожаїв озимого гороху (більше 3 т/га) необхідно планувати застосування мінеральних добрив виходячи з вмісту поживних речовин в ґрунті та рівня запланованого врожаю.

Для удобрення озимого гороху використовують хлорид калію, амофос чи комплексні (діамофоска, нітроамофоска). На ґрунтах із середнім рівнем забезпеченості поживними речовинами норма застосування мінеральних добрив складає N45-60P45K45 кг/га д.р. Для забезпечення посіву азотними добривами використовують аміачну селітру, КАС-32.

Для кращого розвитку кореневої системи гороху орний та підорні горизонти ґрунту мають щільність 1,1-1,25 г/см3, тобто без ущільнень. Для цього проводять діагностику ґрунтового профілю полів призначених під посів озимого гороху, виявляють на якій глибині наявні ущільнення та позбавляються їх за рахунок оранки (глибоко рихлення чи дискування).

Сіють озимий горох, в залежності від зони вирощування, з другої половини вересня до кінця першої декади жовтня. Норма висіву складає 1-1,1 млн. схожих насінин на 1 га, глибина посіву 4-4,5 см. В разі недостатньої вологості посівного шару після посіву проводять коткування кільчасто-шпоровими чи кільчасто-зубчастими котками. Оптимальна фаза розвитку для зимівлі гороху 3-4 листки

Для запобігання розвитку кореневих гнилей та плямистостей листків в другій половині жовтня проводять обробку фунгіцидом на основі Беномілу, з нормою 0,5-0,6 кг/га. Для боротьби з шкідниками (совки, попелиці, бульбочкові довгоносики) використовують інсектициди на основі Імідаклоприду, хлорпірифосу. Для кращого накопичення цукру та поліпшення перезимівлі під час осіннього обприскування додають борні мікродобрива та сульфат магнію.

Для кращої регенерації надземної маси, утворення бічних пагонів та відростання кореневої системи по мерзлоталому ґрунту чи на початку відновлення вегетації проводять підживлення азотними добривами (аміачна чи вапняково-аміачна селітра, КАС та сульфат амонію) в нормі 45-60 кг/га д.р.

Для боротьби з хворобами проводять дві обробки фунгіцидами, можливі варіанти: (І – беноміл, 0,5-0,6 кг/га, ІІ - амістар екстра, 0,75 кг/га; І – флутриафол + карбендазим , 0,5 + 0,5 л/га, ІІ – кустодія, 1-1,2 л/га).

Для контролю шкідників проводять три обробки інсектицидами: І – бутонізація-початок цвітіння, ІІ – повне цвітіння, ІІІ – активне утворення бобів. Для цього чергують інсектициди на основі Імідаклоприду та Хлорпірифосу.

Для боротьби з дводольними бур’янами використовують гербіцидні суміші: І - Бентазон + МЦПА, у нормі 2,5 + 0,4-0,5 л/га, ІІ - Бентазон + Імазамокс, у нормі 2,0 + 0,6-0,8 л/га. Проти злакових бур’янів використовують гербіциди на основ: хізілафоп-п-етил, клетодим, пропізафоп-етил та інші. Оптимальна фаза внесення боротьби з бур’янами – 3-5 листків гороху. Гербіциди проти дводольних бур’янів та грамініциди застосовують окремо з розривом 5-7 днів.

При проведення хімічних обробок, для покращення росту та розвитку культури додають мікродобрива: молібден та кобальт у фазі 3-5 листків, сульфат магнію під час всіх обробок 2-3 кг/га, борні мікродобрива під час бутонізації-початок цвітіння.

Враховуючи неодночасне дозрівання бобів на різних ярусах, для покращення умов збирання та зменшення втрат при пожовтінні 75-80% бобів (вологість насіння 25-30%) проводять десикацію препаратами на основі диквату, в нормі 2,5-3 л/га. Обмолот починають на 5-7 день, при зниженні вологості нижче 16%.

Збирання урожаю проводять на два тижні раніше строку порівняно із звичайним ярим горохом. Оптимальним періодом його збирання можна вважати той час, коли ступінь пожовтіння складатиме не менше 70 % бобів на нижніх та середніх ярусах посівів. Оскільки даний сорт стійкий до вилягання, то він придатний для механізованого збирання, що забезпечує незначні втрати врожаю.