Конюшинний стебловий довгоносик

Зимують жуки в ґрунті, у місцях з густим травостоєм, де є конюшина та люцерна, а також у лісосмугах, узліссях, схилах балок. Із місць зимівлі виходять наприкінці квітня – на початку травня і живляться листочками, вигризаючи маленькі отвори, а потім і стеблами. З середини травня самки відкладають яйця в стебла, іноді в прилистки і черешки листків, попередньо вигризаючи в них ямку. Розвиток яєць триває близько тижня. Личинки живляться в середині стебла, вигризаючи ходи. Розвиток личинок відбувається за 20 - 25 діб. Личинка вигризає в стеблі округлий отвір, залишаючи тонку шкірочку, і заляльковується в ньому з другої половини липня. Молоді жуки з’являються наприкінці липня і живляться молодими листочками до залягання на зимівлю.
Найбільшої шкоди завдають личинки, вигризаючи в стеблах ходи завдовжки 2 - 3 см. У перший рік використання конюшини пошкодження стебел не перевищує 30 %, на третій рік воно сягає 57 - 86 %. При цьому затримується ріст стебел, значно зменшується урожай насіння та сіна.