Рід Квасоля
У насінні квасолі міститься 28-30% білка, 45-52% вуглеводів, в тому числі 5,2 % цукрів, 1 , 8 % жиру, 4% мінеральних речовин і вітаміни А, В1, В2 та ін. У зелених бобах накопичується 15,7% білка і до 2% цукру.
У польовій культурі поширені крупно-і дрібнонасінні форми квасолі. Перші походять з Америки, звідки у XVIст. потрапили в Європу, а в XVII-XVIIIст.-в Росію. Дрібнонасінна квасоля-досить давня культура країн Південної Азії.
Квасоля - цінна харчова рослина. В їжу використовують насіння і зелені боби, як у свіжому, так і в консервованому вигляді. Страви із насіння мають високі смакові і поживні якості. Його використовують для приготування супів, борщів, вінегретів, пирогів тощо. На корм квасоля майже не використовується. Внаслідок вмісту в недозрілих зелених бобах, зеленій масі і насінні отруйних речовин квасоля тваринами не поїдається. Використовують на корм зелену масу тільки азіатської квасолі. Агротехнічне значення квасолі визначається її здатністю накопичувати в ґрунті азот. Як просапна зернобобова культура, квасоля добрий попередник кукурудзи, ярих зернових та інших культур. Квасолю багатоквіткову використовують як декоративну культуру.
Стебло: Трав'янисте, висотою 25-50 до 200-250 см, опушене.
Листки: Примордіальні листки великі, серцеподібної форми, слабоопушені; трійчасті листки складаються з досить великих листочків, переважно з загостреними верхівками. За формою вони серцеподібні, трикутні, ромбоподібні, яйцеподібні.
Коренева система: Стрижнева, головний корінь проникає в ґрунт на глибину 120-180 см, рідко більше, має бічні корінці декількох порядків.
Суцвіття: Китиця.
Насіння: За розміром насіння буває дрібне - з масою 1000 насінин від 140 до 250 г, середнє - 250-400 г та крупне - з масою понад 400 г (до 1100 г). За формою розрізняють насіння кулясте, еліптичне, ниркоподібне та валькувате. Насіння квасолі має однотонне забарвлення - біле, зелене, жовте, коричневе та чорне або воно строкате.
Квітки: середні й великі (від 11—15 до 27 мм), білі, рожеві, фіолетові.
Плоди: Боби завдовжки 7—25 і завширшки 0,7—1,2 см, закінчуються прямим або зігнутим дзьобиком. За формою вони бувають прямими, зігнутими, шабле- або серпоподібними, мечоподібними та чоткоподібними, плоскими чи циліндричними, з гладенькою і зморшкуватою поверхнею. Середня кількість бобів на рослині - 10-15 з коливаннями від 5-7 до 35-38 шт. Висота прикріплення нижнього бобу від 6-7 до 15-20 см. У бобах розвивається від 2 до 7-10 насінин, різних за розміром, формою та забарвленням.
Розмножується: Насінням (бобами).
Сходи: Насіння її проростає при 10°С, а сходи формуються лише при 12-14°С і гинуть при заморозках всього мінус 0,5-1°С.
Біологічні особливості: У польовій культурі поширена квасоля звичайна, яка є найбільш теплолюбною серед зернобобових рослин. Насіння її проростає при 10°С, а сходи формуються лише при 12-14°С і гинуть при заморозках всього мінус 0,5-1°С. Лише окремі сорти витримують заморозки до мінус 2°С. Оптимальна температура 22-25°С. Квасоля більш посухостійка, ніж горох, сочевиця і боби. Проте для проростання насіння поглинає багато вологи - близько 105% від своєї маси. Добре переносить посуху до цвітіння, а в фази цвітіння і утворення бобів при нестачі вологи припиняється цвітіння і плодоутворення. Найкращою вологістю ґрунту в період вегетації є 70-80% НВ. До ґрунтів квасоля досить вимоглива. Кращими для неї є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7). Непридатні важкі, заболочені або надто легкі піщані ґрунти. Квасоля відноситься до південних світлолюбних культур короткого дня. Трапляються нейтральні і довгоденні сорти звичайної квасолі. Тривалість вегетаційного періоду в залежності від стиглості сортів 75-120 днів.
Насіння її проростає при 10°С.
Зберігає життездатність: один рік.
Назва на російській мові:
фасоль
Назва на латині:
Phaseolus
